Ви навіть не підозрювали: Чому гуцули так не люблять середу і куди вшивають часник на здоров’я і…

1














Вірування, звичаї, обряди, ритуали гуцулів мають глибоке коріння. Зрозуміти їх і, тим більше, дотримуватись (а чимало збереглись і до наших днів) інколи дуже важко. Не дарма ж кажуть, що, аби зрозуміти гуцула, треба гуцулом народитися. Тим не менш, дізнатися про них дуже цікаво, передає Корупція.Інфо.

Популярне: 
“Набирає нових членів партії”: Як відомий політик у басейні з оголеними “хлопчиками” розважався. Видовище не для слабких

У давнину на Гуцульщині широко побутували різні народні повір'я і пов'язані з ними звичаї, шептання-примовляння, угадування, віщування, ворожіння.

Різним явищам природи гуцули і нині приписують чародійну силу, усілякі пригоди, невдачі, хвороби – впливам злих духів. Вірять, що злі сили — упирі, відьми, нявки, юди — мають над людьми і маржиною (худобою) велику силу: спроваджують бурю, грім, град; звалюють каміння з гір; вивертають дерева, бувають причиною того, що вівця розчихнеться, корова згине, гадина вкусить людину чи маржину; відбирають молоко в корів; водять людину блудом; насилають сон на чоловіка, коли той щось стереже; замучують людину до одуріння та остовпіння; крутять закрутки в хлібах, а хто таку закрутку скосить або зіжне, у того буде руки й ноги крутити або нападе різачка на черево.


Гуцули вірять, що і між людьми є знахарі, чародійники, ворожбити, примівники, які знають цілий світ злих духів і вміють відвертати злі сили. Тож прості люди протягом століть намагалися проникнути в темний світ чародійних сил, шукати способу відвертати всяке зло примовлянням, заклинанням, ворожінням, чаруванням, чаклуванням.

За повір'ям гуцулів, головним у примовляннях та ворожіннях є час: пора року, місяць, день тижня, година, хвилина.

На Гуцульщині поширені уявлення про залежність долі людини від щасливого чи нещасливого часу її народження, від того, під якою зіркою ("планідою") вона народилася, оскільки "кожен має свою зірку".


"Та й так кажуть старі люди, що вже яким хто має бути, то вже вродиться таким, що хто під яков планетов уродиться, то або упир, або відьма, або злодій, або добрий чоловік та й розумний буде, бо всілякі дні є в році та й усякі люди на світі", – кажуть гуцули.

Коли дитина виросла і стала парубком чи дівкою, тоді починалася її любов – то з цим зв'язувалися нові вірування. Насамперед, треба було довідатися, хто має бути суджений, а до цього вдавалися найліпше увечері на святого Андрія та на святий вечір з їх різними ворожбами. Коли ж уже зналося, треба приворожити до себе; коли милий або мила хотіли зрадити одне одного, треба не допустити до того; коли родичі повінчають проти волі, треба було знати, як нелюба або нелюбої збутися… В часі вінчання знову ціла серія вірувань, які мали на меті зробити подружжя щасливими, згідливими і заможними.

Похоронні вірування опиралися на безсмертність душі і мали на меті довести до того, щоби небіжчик заживав вічного спокою і щастя, опікувався своїм родом та не нарікав на нього і не спричиняв йому прикростей. Донедавна це був звичай межи гуцулами везти небіжчика саньми навіть влітку; тепер він вже вивівся. Збереглися довше в повній силі "лубок" або "грушка", забави при мерці; вони мали глибоке символічне значення. Збереглися наймані плачки та прегарні голосіння і трембітання від часу смерті аж до зложення у гріб небіжчика.


Найкращим днем для початку особливо важливих справ (одруження, закладки хати) вважали гуцули четвер . Купувати худобу найкраще було в четвер після великодня. У "божкові дні" (середа і п'ятниця) не годилося розпочинати ніяку роботу. Добрими вважалися дні, коли на небі "повний місяць", найкращою порою дня — його перша половина, під вечір — небезпечний час, а після заходу сонця до півночі — "панує злий дух".

Повного місяця, в суботу, добре зарікатися від шкідливої звички — куріння, п'янки, бійки, бо легко буде відвикнути назавжди.

Якимось фатальним днем гуцули вважають середу. Хто того дня захворіє, стверджує повір'я, той неодмінно помре. У деяких селах гуцули ніколи не посадять цибулю у середу, бо переконані, що тоді вона не виросте круглою. Тут також вірять, що на городі не можна їсти, інакше весь урожай з'їсть хробак, не можна плювати на городі, бо від того зігниє капуста i часник.

Часник наділений у гуцульських віруваннях особливо багатьма чарівними функціями. Ним натирали руки і ноги — щоб не вкусила гадюка, лікували з відповідними примовками людей і тварин , натирали перед великими святами вим'я корови — щоб відьма не могла відібрати молоко, прив'язували до руки або зашивали в сорочку дитини, вплітали ("зашивали") у весільні вінки, вішали на шию як охоронний засіб від "поганих очей" — наврочення. Всі гуцули вірять у винятково важливу роль часнику як амулета від нечистої сили. Гуцул у чересі, а гуцулка за пазухою постійно повинні були носити зубок часнику.

Дотримуються звичаїв і традицій та вірять у забобони гуцули-пастухи. Виходячи з отарою на полонини, вони повинні розпалити так званий живий вогонь: полум'я добувають тертям двох шматків м'якого дерева. Ватру мусять підтримувати весь час, поки перебувають на полонині. Ставлення до вогню у горян особливо трепетне, прикмет та забобонів, що стосуються вогню, у них чимало. Гуцули вірять, що, коли дитині подати хліб над вогнем, вона обов'язково виросте злодієм. А якщо хто плюне у вогонь, у того на язиці утвориться міхур. Гріхом також вважається кинути у вогонь волосся. Коли вогонь у печі сильно тріщить, гуцул скаже, що до хати прийде розгнівана людина.


Цікавими є гуцульські ритуали для порятунку від пожежі. Щоб пожежа не поширювалася, треба голому оббігти довкола хати. Для цього ж сусідки перед домом мають обертати сито у напрямку протилежному до того, в якому рухається вогонь. А якщо хата зайнялася від удару блискавки, то загасити вогонь, вважають гуцули, можна тільки молоком.

У гуцулів є багато рецептів для оздоровлення за допомогою різних містичних обрядів. Хворому, наприклад, миють руки i ноги водою, яку потім виливають на собаку, щоби шкодило собаці, а не йому. А коли весною принесуть з лісу перший букет сон-трави, одну квітку розжовують i ковтають, щоб цілий рік бути здоровим. При першому громі гуцули вважають корисним вдарити головою об камінь i говорити: "Тоді би боліла голова, коли захворіє се каміння". Коли вперше загримить також добре було б прикусити залізо, щоб зуби не боліли.

На Гуцульщині казали, що вагітна жінка нічого різати не повинна, бо відріже дитині ручку чи ніжку. Не можна "тяжкій" жінці проходити поміж двох чи кількох людей, треба їх обійти, бо дитина може бути косоока. Така жінка мусить також стерегтися, щоб не задивитися на дуже негарну людину або каліку. Тим більше не можна сміятися над такими людьми.

Також побутує серед гуцулів думка, наче плаксиву дитину треба вночі помити, а воду вилити у той бік, звідки світиться далека ватра. I тоді дитина перестане плакати.

Існує повір'я, що якщо новонародженій дитині припалити волосся громовим вогнем і обкурити її димом з пахучого чар-зілля, то злі духи не мають на таку дитину ніякого. Є також повір'я, що злі чари не діють на дитину, яка є первістком від батьків-первістків і народилася опівночі, коли всі злі сили збираються на ігрища. Коли дитина погано їсть, погано спить, неспокійна, то її продають таким людям (переважно комусь із рідні), у яких діти справні, спокійні, тобто таким, яким "діти ведуться".

Гуцули і нині щиро вірять, що захищені прадідівськими способами від злих чарів діти виростають здоровими і щасливими, і буде в них добра доля.

Використано матеріали: П. Малова-Малкович, З карпатських джерел; Теодозiй Злоцький, "Забобони, вірування i деякі звичаї з середовища підкарпатського руського народу".

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Загрузка...

Оставить комментарий