TANAP доставить каспійський газ до Європи, але «Газпром» це не лякає

1

Запрацював газопровід TANAP з Азербайджану до Туреччини. Частина газу з нього призначена для ЄС. Але російському «Газпрому», утім, поки конкуренції в даному випадку боятися не варто.У Туреччині заробив Трансанатолійський газопровід (TANAP). Урочистий запуск відбувся у вівторок, 12 червня, а на церемонії його введення в дію були президенти Туреччини, Азербайджану, України, Сербії, прем’єр-міністр Болгарії та представники енергетичних компаній-учасниць проекту.

Промислові поставки газу в Туреччину з азербайджанського родовища «Шах-Деніз-2» за TANAP почнуться в липні: в перший рік це буде близько 2 мільярдів кубометрів, потім з щорічним нарощуванням — до 6 мільярдів в 2020 році. До цього моменту газ через TANAP буде призначатися не тільки Туреччини, але й для Євросоюзу.

Що таке TANAP і «Південний газовий коридор»

TANAP — це газопровід протяжністю трохи більше 1800 кілометрів, що проходить від грузинсько-турецької до турецько-грецької кордону. Угоду про будівництво TANAP було підписано у 2012 році, почалося воно в 2015-му і, за офіційними даними, обійшлося поки в 6 мільярдів доларів. TANAP — частина великого проекту, в якому беруть участь 7 країн і 11 компаній і який отримав у Євросоюзі назву «Південний газовий коридор».

«Південний газовий коридор» складається з трьох газопроводів — Південно-кавказького (Баку — Тбілісі — Ерзурум), Трансанатолійського і Трансадріатичного (TAP). Маршрут прямування палива в ЄС має бути таким: газ з азербайджанського родовища «Шах-Деніз-2» досягне Туреччини, потім частина його повинна пройти по 800-кілометровому TAP, який простягнеться від турецько-грецької кордону по північній частині Греції, перетне Албанію і Адріатичне море і досягне берегів Італії. Планована початкова потужність — 16 мільярдів кубометрів щорічно, шість з яких залишаться в Туреччині. Вартість всього проекту оцінюється в 40 мільярдів доларів.

Євросоюз і його інтерес до TAP і TANAP

На відміну від російського «Північного потоку-2», проект доставки каспійського газу через Туреччину до ЄС Брюссель підтримав. Єврокомісар з енергетики Марош Шефчович назвав цей газопровід «важливою віхою» в створенні нового енергетичного маршруту та зміцнення енергетичної безпеки Євросоюзу, включаючи «найбільш вразливі регіони, такі, як Південно-Східна Європа і південна Італія». «Всі ми виграємо від мосту між Каспійським регіоном і ринком ЄС», — сказав Шефчович.

Довгострокову мету Брюсселя він бачить створення «загальноєвропейського енергетичного ринку, заснованого на вільній торгівлі, конкуренції і диверсифікованих постачання, джерелах і маршрутах». За рахунок розвитку «Південного газового коридору» Євросоюз планує досягти мети щодо зниження залежності від російського концерну «Газпром». Але політичне значення «Південного газового коридору» в даний час перевищує економічний.

10 мільярдів кубометрів газу — не більш ніж крапля в морі для Євросоюзу з його щорічними потребами майже в 500 мільярдів кубометрів. З них близько 130 мільярдів видобуваються в самому ЄС, решта, згідно з даними європейського відомства статистики Eurostat, імпортуються з Росії і Норвегії (по 37%), Алжиру (менше 13%), Катару та інших країн (більше 10%).

Етапний успіх на шляху створення «Південного газового коридору» може, втім, мати рекламний ефект і переконати інших потенційних постачальників, наприклад, Туркменію, приєднатися до проекту. Невипадково той же Шефчович на наступний день після запуску TANAP заявив, що Євросоюз готовий відновити переговори про Транскаспийском трубопроводі, який може бути прокладений по дну Каспійського моря, і по ньому туркменський газ може бути доставлений в Європу.

«Газпром» зберігає спокій, і на те є причини

Від запуску TANAP виграють багато країни: Азербайджан зміцнює позиції постачальника енергоресурсів, Туреччина отримає вигоду не тільки як країна-одержувач, але і як енергетичний хаб: крім каспійського газу, Анкара сподівається на транзитні платежі від реалізованого «Газпромом» проекту газопроводу «Турецький потік», який теж має метою поставки газу не тільки турецьким, але і європейським споживачам.

Але і Росії поки не загрожує додатковий тиск з боку конкурентів на європейському ринку. Перші поставки каспійського газу по TANAP і TAP в Італію очікуються не раніше 2020 року. Пропускну потужність цих трубопроводів можна підвищити з 10 до 24 мільярдів кубометрів газу в рік, на наступному етапі — до 31 мільярда. Проте навіть в цьому випадку весь проект залишається порівняно невеликим: потужність того ж «Північного потоку-2» — 55 мільярдів в рік.

Але для спокою російського газового монополіста є й інші причини, і одна з них полягає в тому, що Москва фактично сама допомагає наповнювати TANAP газом. Справа в тому, що, принаймні на даний момент, власного газу в Азербайджану не вистачає на всі його зобов’язання — внутрішні і зовнішні.

Тому в кінці 2017 року «Газпром» і державна нафтова компанія Азербайджану (SOCAR) домовилися про відновлення постачань російського газу в країну, перерваних у 2006 році. Згідно з контрактом, їх обсяг становить 1,6 млрд. кубометрів газу щорічно.

Проблеми Азербайджану, можливо, мають тимчасовий характер. Країна володіє гігантським родовищем природного газу — запаси «Шах-Деніза» оцінюються в 1,2 трильйона кубометрів. До кінця року газовидобуток тут повинна різко збільшитися — з 9 мільярдів кубометрів в 2017 році до 25 мільярдів за підсумками 2018-го.

«Газпром» отримав підтримку і з несподіваного боку — від нового, симпатизирующего Росії уряду Італії. Кажучи на початку червня про проект газопроводу TAP, міністр навколишнього середовища Сергіо Коста заявив: «З урахуванням нашої нової енергетичної політики і падіння попиту на газ сьогодні цей проект виглядає безглуздим».

Насправді попит на газ в Європі стагнує і, за одностайним оцінками експертів, навряд чи буде помітно зростати найближчим часом. Однак падають обсяги власного видобутку на континенті. Але чи підуть за словами міністра якісь кроки проти реалізації TAP, не ясно. В коаліційному договорі про газопроводі не сказано ні слова — наголошується лише, що Італія зробить ставку на розвиток відновлюваних джерел енергії.

Сам Коста оголосив, що для подальших кроків буде потрібно узгодження на рівні кабінету міністрів Італії. У свою чергу, регіональні влади Апулії виступили проти відмови від проекту, але за те, щоб передати газову трубу подалі від туристичних зон. Якщо їх голос буде почутий, то закінчення будівництва TAP може затягнутися, а з ним — і час перших поставок каспійського газу в ЄС.

Ця новина також на сайті Deutsche Welle.

Facenews

Оставить комментарий