Спроби створити міцну владу поки безуспішні, а далі – дефолт

3


















Все менше прибутку отримує наш малий і середній бізнес, який через грошового голодування вже до кінця 2018г. загрожує звалитися в кризовий піку.

Багато експертів вважали, що у Верховній Раді існує міцна Коаліція мінімум з двох найбільших фракцій – БПП і НФ. І що ж минулого тижня 5 липня ми побачили – бойкот президентської фракції і формування нового голосуючого більшості без БПП. Але чи не призведе ця парламентська криза до того, що країна швидко зануриться в хаос? Вже навіть фінансові влади стали розглядати найгірший сценарій для України — 40 гривень за долар і дефолт.

На жаль, сьогодні надії у більшості людей лопнули, нічого доброго в найближчому майбутньому наш український ринок, а з ним і світову економіку не чекає. Так, наприклад, відомий інвестор і мільярдер Джордж Сорос пророкує в найближчому майбутньому настання економічної кризи, зазначивши: «Все, що може піти не так, пішло не так». Він також підкреслив, що зростання курсу долара і втеча капіталу з ринків, що розвиваються, можуть привести світ до нового і більш потужного економічній кризі, і потенційно небезпечними є такі події як зрив ядерної угоди з Іраном і руйнування «трансатлантичного альянсу Євросоюзу і США».

На його думку, ці події матимуть потрясіння, включаючи девальвацію валют країн. Так, і провідні аналітики Банку Америки теж побоюються світової економічної кризи, яка може відбутися в кінці 2018 року за сценарієм, схожим з 1998 роком (тоді було зростання долара і важка ситуація на азіатському ринку нерухомості, а зараз тригером кризи може стати наймасштабніша за останні десятиліття торгова війна між Америкою та Китаєм). Але у мене таке відчуття, що про все це наш істеблішмент ніби й не знає. І навіть не це погано, а те, що серед українських політиків ніхто так і не розуміє, що потрібно робити? В той час, як інтереси великого капіталу і всього нашого суспільства неймовірно, майже полярно далекі. Саме це протиріччя породжує безліч диспропорцій, які штовхають Україну до чергових політичних і економічних криз.

Ну, а до чого зараз нас звуть Кабмін і Верховна Рада, ні Ст. Гройсман, ні А. Парубій не можуть прояснити. Що ж, доведеться чекати практичних кроків, і вже по них судити про хід внутрішньовладних дискусій. Правда, останнім часом Прем’єр-міністр все частіше став нарікати на неефективну боротьбу з корупцією та контрабандою. В його наріканнях, не сперечаюся, є справедливі слова. Але виробляють вони якусь незвичайну враження, так як пристойність вимагає супроводжувати подібні заяви або виразним поясненням про виправляють ситуацію діях, раніше зроблених і вживаються особисто Володимиром Гройсманом на своєму високому посту, або – виходом у відставку.

Хоча слід визнати, що у нинішньої української економічної моделі з немислимо гіпертрофованою роллю кількох фінансово-промислових груп майбутнього, схоже, немає. Однак, гігантська політична впливовість власників цих ФПГ надійно блокує не тільки реальні кроки до соціально-економічних реформ, але навіть скільки-небудь серйозні розмови про реформування цієї моделі. Звідси, мабуть, і сумна безплідність нинішніх складів уряду і Верховної Ради. І в зв’язку з цим мимоволі згадав, як у минулому році Нобелівський лауреат з економіки Пол Кругман під час щорічного форуму YES у Києві звертав увагу наших політиків:

— аналізуйте, що ви можете запропонувати країнам Євросоюзу, крім дешевої робочої сили;

— в Україні досі, всупереч усім затягиваниям поясів, величезна армія держслужбовців, навіть не уявляю, навіщо вам їх стільки потрібно;

— під час економічних криз закони економіки не працюють.

І ось тепер задаюся питанням, а навіщо Віктор Пінчук запрошував Нобелівського лауреата, якщо наші топ-чиновники продовжують робити все з точністю до навпаки? Тому наша національна економіка продовжує відчувати величезні труднощі, реальні зарплати практично не ростуть, а значить все менше прибутку отримує наш малий і середній бізнес, який через грошового голодування вже до кінця цього 2018 року загрожує звалитися в кризовий піку. Правда, нам були відкриті кредитні шлюзи, зокрема, від МВФ. Відповідно, за рахунок позикових грошей наші влади ще намагаються продовжити гонку користолюбства — тільки тепер і за рахунок скорочення зарплат, і за рахунок кредитів.

Так, кредитна ралі відсунуло кризову прірву на кілька років, але одночасно зробило її набагато глибше, про що ми повною мірою дізнаємося вже в наступному 2019 році. Більш того, експерти неодноразово вказували Кабміну і Верховній Раді на наступний важливий фактор, мовляв, наскільки держава знижує соціальні витрати – рівно настільки збільшується заборгованість української родини, яка змушена позичати те, що раніше отримувала від держави. Але, різниця між соціальною допомогою і кредитом в тому, що приватний борг неодмінно доведеться віддавати.

І ось тепер кредити в Україні стали своєрідною «пірамідою» або «системою доміно». Коли позичальники перестали їх віддавати в термін, кризовий шок відчула повною мірою українська банківська система, відправивши під ніж за останні два роки трохи більш як 90 комерційних банків. Відповідно, не важко спрогнозувати, що український фінансовий криза — це переддень нового масштабної економічної кризи. Плюс його ще наблизить і кризу політичну. Вже на цьому тижні ми дізнаємося: чи вийде з парламентської коаліції фракція БПП?

Якщо це відбудеться, значить, Президент Петро Порошенко дав старт процесу дострокових виборів у Верховну Раду, а шантаж з ЦВК – це тільки привід. Далі почнеться грубе і цинічне оголення всіх пороків і гріхів вчорашніх політичних соратників. Особливо цікаво виборцям буде дізнатися найбільш вразливі та больові точки політичних альянсів парламентських фракцій. А також нам у фарбах розкажуть, чим відрізняються БПП від НФ, або, наприклад, Олег Ляшко від Віталія Хомутинника? Не сумніваюся, чим швидше оголосять дострокові вибори – тим краще для країни і всього суспільства.

Хоча українська економіка неминуче ще сильніше ослабне, відповідно, в найближчі два роки нас чекають дуже великі потрясіння і небезпеки. Думаю, до всього іншого нам загрожує велика війна. В історії так було багато разів, коли економіка дуже слабка — відбуваються війни. І це політикам здається єдиним способом вийти з глибокої кризи. Безумовно, це виглядає жахливо, але пройшли через це країни, незмінно вкладали кошти і створювали нові робочі місця для відновлення всього того, що було зруйновано і знищено.

Так що в кінці 2018 – початку 2019 років всі неприємності тільки почнуться. І остаточно розгорнуться до 2020 року.

 

«>

14.07.2018
13:40
Источник

Оставить комментарий