Про закінчення війни на Донбасі і розкриття резонансного вбивства: хроніка післясвяткового тижня

0


















Світ

Вогонь і лють у Білому домі

Публікація книги американського журналіста Майкла Вулффа “Вогонь і лють: всередині Білого Дому” викликала справжній фурор в США. Підклав дров у багаття і Дональд Трамп, який ще до її виходу в світ жорстко критикував автора і навіть намагався заборонити  публікацію. Чому не зміг – відповідь, мабуть, слід шукати в основах американської демократії. Справді, кому могла б сподобатися розповідь про те, які в тебе, м’яко кажучи, дивні побутові звички і чому в тебе така нетрадиційна, як для 71-річного державного мужа, зачіска? Щодо останньої, то журналіст без зайвої сором’язливості розповів, що глава Білого дому свого часу переніс косметичну операцію, яка полягала у видаленні облисілих ділянок шкіри й “підтягуванні” на їхнє місце тих, де росте волосся. В адміністрації Трампа “Вогонь і лють”вже назвали “сміттєвим таблоїдним чтивом” і підкреслили, що в книзі наведені “брехливі розповіді людей, які не мали ні доступу, ні впливу на Білий дім”. Втім, це не єдиний неприємний сюрприз для президента на початку року – днями на даху його хмарочосу Trump Tower у Нью-Йорку сталася пожежа.

Легендарний актор виявився агентом КДБ

Про мертвих, як закликає латинський крилатий вислів, треба або нічого не говорити, або говорити лише добре. Цивілізовані й вже прийняті Європою литовці вирішили знехтувати цим правилом і оголосили, що їхня кінематографічна легенда – актор Донатас Баніоніс, який помер у 2014 році – був у 1970 році завербований КДБ. Про це повідомив Центр вивчення геноциду і опору жителів Литви. Припускають, що Баніоніс інформував КДБ про діяльність литовської еміграції на Заході. Таким чином, актор ніби продовжив у житті свою роль радянського розвідника в стрічці “Мертвий сезон”, де він викривав плани західних спецслужб із створення хімічної зброї і виводив на чисту воду нацистського злочинця. Тільки виступив радше  не в ролі героя таємного фронту, а звичайного донощика. Втім, наскільки цінною була його інформація і чи була вона взагалі – залишається питанням без відповіді, оскільки в 1974 році актор був виключений зі списків агентів.

Україна

Резонансне вбивство: злочинця знайшли, але сумніви залишилися

Версія помсти як мотиву вбивства правозахисниці І. Ноздровської, схоже,  виявилася правильною. Генпрокурор Ю. Луценко заявив, що працівники поліції та прокуратури “зробили свою справу в умовах штучно створеної  політизованої істерії”. Справа ця полягала в затриманні та оголошенні підозри 64-річному Ю. Россошанському – батькові “обдолбаного” водія, котрий збив на смерть сестру І. Ноздровської й засудження якого вона наполегливо домагалася. Сам затриманий визнав висунуту йому підозру, але з арештом на 2 місяці не згоден (?). І додав, що дуже хвилюється за свою родину. Водночас родичі та адвокати І.Ноздровської мають серйозні сумніви в тому, що саме затриманий чоловік є реальним виконавцем злочину, мовляв він – “найлегша версія, яка лежала на поверхні”. Однак на брифінгу заступник голови Нацполіції В.Аброськін повідомив, що на тілі загиблої знайдено частки  ДНК підозрюваного. І підозрюваного цілком конкретного – турботливого сім’янина Ю. Россошанського…

Закінчення війни на Донбасі: надія залишається

Представник України в тристоронній контактній групі в Мінську Євген Марчук вважає, що гібридна війна на Донбасі може закінчитися раніше, ніж через  25 років. У порівнянні із обіцяним колись кандидатом в Президенти П.Порошенком тижнем цей термін видається дещо завеликим, однак колишній глава СБУ, Прем’єр і міністр оборони обгрунтував свою позицію, провівши паралелі зі схожими конфліктами в різних частинах світу. Для порівняння він згадав Нагорний Карабах, Північну Ірландію, Колумбію, Палестину, де протистояння тривали чи тривають від 20 до 50 років. Однак там немає “ядерного гравця, який є іноземною державою”.  Український феномен, за словами Є.Марчука, важкий – Росія випередила Захід, не кажучи вже про Україну, розірвавши кілька важливих угод, які забезпечували    баланс і стабільність. Все ж, на думку Є.Марчука, залишається надія на вплив санкцій та практичної ізоляції РФ від великого політичного життя.

Футбольна збірна України: чи “заграють” бразильці з нашими?

Легендарний гравець “Динамо” і тренер (в тому числі й тернопільської “Ниви”) Леонід Буряк висловив свою думку щодо можливості натуралізації й залучення до збірної України футболістів-іноземців. “Особисто я не проти бразильців  в українських клубах – зазначив він, – але щодо доцільності їхніх виступів за нашу національну збірну маю серйозні сумніви. Ось зробили українця з Марлоса – і що, він дуже допоміг подолати кваліфікацію на чемпіонат світу? Слідом за його натуралізацією вболівальники і експерти вже ледь не підготували список інших іноземців, яких терміново треба зробити українцями. Вони, взагалі, думають головою? Хто ж піде на таку, з дозволу сказати, збірну України, якщо в ній будуть грати 4-5 бразильців? Візьміть того ж Марлоса: щоб він розкрився в збірній так, як в “Шахтарі”, йому до пари треба взяти ще кількох бразильців. З нашими він так не заграє…”.

Тернопілля

Важке повернення до буднів і вирок країні

Свята закінчуються, і громадськість – важкувато й неохоче, –  повертається до буднів. Для когось це – примноження статків, а для інших – здобуття хліба насущного. Перші в наших умовах є уособленням “ідолопоклонства грошам”, “егоїстичних інтересів окремих груп чи кланів”, “соціальної несправедливості, згубного використання влади, корупції та зловживання ресурсами, даними для загального блага”, – цьогорічне різдвяне послання глави УГКЦ Святослава містило чимало критичних стріл, спрямованих в бік “господарів життя”. Але чомусь думається, що ті, кого це стосувалося, схвально кивали головами, а потім просили у Всевишнього допомоги у справах, від яких їх застерігав Блаженніший предстоятель. Причому, робили це безбоязно – вираз “Бог шельму мітить” справджується, на жаль, досить рідко. В цьому контексті слова художника Івана Марчука про те, що в Україні немає правди, законів і порядку, набувають звучання вироку. Невесело це все, ось і взялися четверо тернополян за благородну справу підвищення тонусу населення – налагодили виготовлення амфетаміну з метою збуту. Тепер їхній ентузіазм має бути оцінений доволі  тяжкенькою статтею ККУ.

Ігор Дуда

Оставить комментарий